Опис виховної системи класу

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ОПИС ДОСВІДУ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

комунального закладу

«Середня загальноосвітня школа №25

м. Дніпродзержинська»

Дніпродзержинської міської ради

Зміст

І. Введення

 ІІ. Структурні компоненти  виховної діяльності

1.     Орієнтаційно - цільовий компонент:

o   головна траєкторії в роботі над проектом.

2.     Гносеологічно - аксіологічний компонент:

o   Мета;

o   Задачі.

3.     Організаційно-педагогічний компонент:

o   матеріальний аспект виховного простору;

o   педагогічний аспект у виховного простору.

4.     Практично - діяльнісний компонент:

o   колективні форми роботи;

o   активні, групові форми роботи;

o   індивідуальні форми роботи.

5. Діагностико-результативний компонент

6.Організаційно-педагогічна модель системи

ІІІ. Висновки

Введення

Лише той Учитель, хто живе так, як навчає.
   Г. Сковорода

Я щаслива людина, тому що кожного дня я з радістю іду на роботу і з радістю повертаюсь додому. Кожного дня мене зустрічають Мої діти. І в радості і в смутку. Колись, зовсім діточками, наляканими п’ятикласниками, я зустріла їх на своєму шляху і відтоді й по сьогоднішній день триває наше шкільне сумісне життя. Вже майже дорослі, але  назавжди залишаться моїми дітьми. Сьогодні вони 8-Б клас. Вже можна говорити про певну історію.

Моя модель виховної роботи базується на принципах:

ü наступність - послідовність;

ü демократичність, але вимогливість;

ü систематичність;

ü змагальність;

ü зв'язок з життям;

Я, Костриця Олена Леонідівна, вчитель музичного мистецтва, художньої культури, керівник вокального гуртка. Мій стаж роботи вчителем музики складає 24 роки. Стаж роботи класним керівником – 8 років.

  Головне  призначення класного керівника, на мою думку, - це максимальний розвиток кожної дитини, розкриття її потенційних талантів. Та найголовніше, мабуть, виховання ЛЮДИНИ.

ІІ. Структурні компоненти виховної діяльності

1.      Орієнтаційно - цільовий компонент

Головна траєкторія в роботі над проектом

Формування згуртованого колективу, в якому кожен учень розкриє свій внутрішній  потенціал, що сприятиме вирішенню найважливіших аспектів ефективної соціалізації, особистісної зрілості та життєвої компетентності дитини відповідно до творчих здібностей і можливостей в умовах розбудови громадянського суспільства.

Історія української педагогіки відчуває благотворний вплив поглядів А.С. Макаренка, який збагатив світову педагогіку вченням про колектив.                                                 

У процесі соціалізації головне місце займає вміння особистості контактувати і співпрацювати з іншими. Тому сьогодні зростає  роль культури спілкування, взаємовідносин особистості в колективі.

Антон Макаренко високо цінував роль вчителя  в суспільстві, називав його «інженером дитячих душ». Його крилаті фрази:  «Відповідальність перед дітьми – це відповідальність перед історією; сьогоднішні діти – це завтрашня історія, завтрашнє майбутнє людства», стали для мене головної траєкторією роботи.

2.     Гносеологічно – аксіологічний компонент

Мета проекту:  Виховання та розвиток вільної, талановитої, інноваційної,  фізично здорової особистості, збагаченої науковими знаннями, яка  готова до творчої праці та моральної, етичної поведінки у суспільстві;

Головні задачі:

v Виховання позитив­них рис характеру: волі, чесності, самокритичності;

альтруїзму, по­ваги до старших, взаємодопомоги, гідності, принциповості;

v Формування загальнолюдських цінностей, норм етики і мо­ралі;

v Виховання патріотизму, поваги до держави, її законів;

v Підтримка і розвиток лідерських якостей учнів;

v Виховання в учнів усіх можливих естетичних аспектів засобами  мистецтва;

v Формування позитивного ставлення до здорового способу життя, фізичного

розвитку кожного учня класу;

v Формування  в учнів позитивної «Я-концепції», виховання соціально-активної

інноваційної особистості.

Етапи  виховної системи класу:

    Проектування (це становлення колективу класу та правил життя у колективі , проведення діагностики навчально-виховного процесу )

    Становлення (кожен займає своє місце в міні соціумі )

    Розвиток і  функціонування (затвердження напрямків роботи з колективом, розвиток найкращих якостей учнів. Діяльність колективу).

Кожен навчальний рік проходить ці етапи, оскільки діти зростають і, звичайно,  змінюють свої погляди, по-іншому сприймають життєві ситуації, змінюють

ставлення один до одного відповідно до своїх  вчинків.

Змінюється кількісний склад учнів, відповідно, змінюється настрій,  устрій колективу і знов постає питання згуртованості, міжособистісних стосунків. Клас знову проходить етап становлення.

Та в глобальному сенсі, етап становлення колективу, вважаю пройденим ще в початковій школі і тому, починаючи з п’ятого класу, колектив активно функціонує, продовжуючи наступність у навчанні і  вихованні, знаходячи нові форми, започатковуючи нові традиції. І величезна заслуга адміністрації закладу, яка активно впроваджує принцип наступності, співпрацю початкової і базової школи. Тож,  клас займає  важливу роль  і місце у виховному просторі  школи. Учні  активні, відповідальні, ініціативні, творчо обдаровані, є активними учасниками усіх шкільних свят, концертів, олімпіад з різних предметів, міських творчих конкурсів.

3.     Організаційно-педагогічний компонент

  Створення виховного простору                   

               «Колектив, який здатен виховувати особистість, складається із   особистостей».

                                                                                                    

Для мене це один з найважливіших принципів виховання, який неможливо реалізувати без створення виховного простору.

Виховний простір це і середовище і духовний простір учня, педагогів, батьків, соціуму. Це простір культури, що впливає на розвиток особистості. У ньому має бути представлений весь спектр життєвих цінностей. Це простір соціальних, культурних, матеріальних виборів особистості.

   Матеріальний аспект

Однією з умов позитивного розвитку класного колективу є створення відповідного естетичного, матеріально-технічного   простору для учнів.  Як би я не «збагачувала» учнів і не розповідала про високі матерії, в той час, коли вони знаходяться в приміщенні, яке і фізично і морально застаріло – все марно. Тому що твердо переконана: стіни також навчають. І створювати виховний простір потрібно зі створення матеріальної бази для дітей. Тут, звичайно, не обійтись без тісної  співпраці з батьками.

Педагогічний аспект

§  Здатність враховувати у комплексі всі зовнішні й внутрішні впливи на дитину

й одночасно творити духовно-творче розвивальне середовище, нейтралізуючи негативні з них та посилюючи позитивні впливи;

§  залучення дітей до розв'язання суспільно значущих і особистісних життєвих

проблем, формування  досвіду громадянської поведінки;

§  розвиток творчого потенціалу всіх суб'єктів навчально-виховного процесу;

§  спонукання школярів до самостійного розв'язання власних життєвих проблем

у нестабільному суспільстві;

§  життєтворчість як здатність забезпечити дитині можливість облаштувати

власне життя, творити колективні та міжособистісні взаємини;

§  педагогічна культура вчителів, невід'ємними особливостями якої є людяність,

інтелігентність, толерантність, розуміння;

§  самореалізація дитини в особистісній, професійній та соціальній сферах.

4.      Практично - діяльнісний компонент

Форми та методи виховної роботи

 Свою роботу будую спираючись на нормативно-правову базу:

ü Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року;

ü Програму патріотичного виховання дітей та учнівської молоді;

ü Концепцію сімейного виховання в системі освіти України «Щаслива родина»

ü Концепцію громадянської освіти та виховання дітей і молоді в Україні;

ü Концепцію національно-патріотичного виховання молоді.

Відповідно до  науково-правової бази,  у наслідок обміном інформацією з вчителем початкових класів, рекомендаціями шкільного психолога,   я означила форми та методи виховної роботи.  

Колективні форми:

Екскурсії  до  музеїв, театру, кінотеатру, храму, розважального центру, парку як засіб спостереження за колективом в цілому та кожним учнем окремо;

ü    суспільно вагомі проекти: зустрічі з цікавими людьми, концерти,  спортивні змагання;

 

тематичні виховні години, родинні свята, святкування Жіночого дня, привітання хлопців з Днем захисника,  привітання іменинників, творчі звіти для батьків, сумісний перегляд фільмів з подальшим обговоренням та ін.

Активні та групові форми:

диспути, тренінги, засідання круглого столу, участь у підготовці та проведенні фестивалів для початкових класів, участь у загально шкільних концертах, семінарах, роботі команди ДЮП, творчих конкурсах, шкільному євроклубі «Планета», шкільному самоврядуванні, трудові десанти, спортивні змагання та ін.

Вважаю  за потрібне  зупинитись саме на групових формах роботи, тому що саме роботу малої групи вважаю надзвичайно ефективною, оскільки вони  гнучкі, і порівнюючи роботу груп можна використати принцип змагальності. Малою групою  можна виконувати  будь-яке завдання. І тут, найважливішим моментом, стає, навіть, не виконання конкретно поставленої задачі, що також важливо, а сам процес виконання. Це дає надзвичайний ефект у  формуванні міжособистісних стосунків. Та щоб учні могли домовитись між собою, вчитель має попрацювати. При формуванні малих груп потрібно враховувати міжособистісні стосунки учнів, особливості кожного учня і його можливості. Не можна ставити  непосильної задачі перед дитиною. Створення ж ситуації успіху – підвищить значимість дитини як в малій групі, так і в колективі.

         Я системно використовую принцип змагальності. Працюючи на шкільній ділянці, готуючись до творчого звіту, чи готуючи чаювання у класі обов’язково ставлю завдання перед кожною групою, а потім,   на класних зборах, аналізуємо результати діяльності. Та головне, не перетворити аналіз в «розбір полетів». Про всі невдачі дітей потрібно говорити на одинці, або ж говорити так, щоб учень, який зробив помилку, зрозумів слова вчителя без наголосу на його особистості.

Індивідуальні форми:

 бесіди, консультації, анкетування, зустрічі з батьками при розв’язуванні важких життєвих ситуацій, спільні бесіди з вчителями-предметниками, шкільним психологом, спілкування через соціальну мережу «ВКонтакте».

Розвиток  Інтернету зобов’язує класного керівника і самому стати його активним учасником. Соціальна мережа – це, певною мірою, можливість дитини проявити себе, можливість бути невимушеною, займатись тим, до чого прагне душа. Але Інтернет має і величезний негативний вплив на  підлітків. Тому ми, вчителі, маємо навчити дітей культури інтернет-користувача. В цьому питанні я маю свою педагогічну точку зору: часто використовую цікавинки зі сторінок учнів, ставлю в приклад тих учнів, які мають своє, власне обличчя на сторінці соціальної мережі, обговорюю тільки  позитив учнів, але натякаю, які моменти не є приємними.  Намагаюсь бути позитивним прикладом на сторінках соціальних мереж.  

Своєю інструкцією до дій вважаю   Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

V. Діагностико-результативний компонент

Для вивчення учнів , або їх ставлення до будь-яких питань використовую:

Ø спостереження;

Ø опитування;

Ø бесіди;

Ø анкетування.

Результатом діяльності класного колективу є:

Ø участь в конкурсах, олімпіадах, змаганнях, концертах;

Ø стосунки в колективі та  з іншими учнями школи, відносини між класами;

Ø місце класу в загальношкільному рейтингу.

Для моніторингу рівня згуртованості, вихованості класного колективу, аналізу доцільності використання тих чи інших методів і форм роботи кожен навчальний рік починається з Аналізу класного колективу, а в кінці  семестру (року) проводиться Аналіз роботи класного колективу, що фіксується в ЩОДЕННИКУ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА.

Кожен рік, члени шкільного самоврядування «ДАРУС» підводять рейтинг класів.  Наш клас систематично займає 1-2 місце. Це дуже потужний чинник з формування громадської  активності дітей.

VI. Структурно-функціональна чи організаційно-педагогічна модель системи

Велику роль у розвитку особистості відіграє  створення такої  моделі виховної системи класу, в якій кожен учасник навчально-виховного процесу має можливість реалізувати свої здібності і таланти, знайти своє місце в соціумі.

Від розвитку інноваційної особистості → через формування згуртованого колективу → до становлення Громадянина-Патріота.

Тому я бачу модель своєї виховної системи так:

Я   ОСОБИСТІСТЬ  -  МИ  КОЛЕКТИВ

ЦЕ МОЯ ШКОЛА, ТУТ МОЄ МІСТО

МОЯ КРАЇНА – УКРАЇНА

Я ГРОМАДЯНИН

ІІІ. Висновки.

Проаналізувавши методи, форми роботи, спираючись на результати навчально-виховної діяльності, вважаю  свій досвід позитивним, тому що:

Ø є певний  результат роботи на даному етапі становлення класного колективу;

Ø відсутні конфліктні ситуації, як серед учнів, так і серед батьків;

Ø клас відіграє важливу роль в житті школи;

 Але на цьому робота не закінчується і проблемних питань не стає менше. Головним чинником результативності роботи колективу мають  стати результати, які учні отримають в 9-му  і 11 класах, їх подальший розвиток і адаптація у дорослому житті. А робота класного керівника  не має закінчитися з закінченням учнями школи. Класний керівник має бути порадником і наставником ще  на певний період становлення особистості.